26-27 березня 2019 р. Б. в Українському Католицькому Університеті відбулася Міжнародна конференція з канонічного права на тему “Сучасний розвиток законодавств Східних Католицьких Церков”. Вже саме формулювання теми, зокрема вживання терміну “законодавств” у множині, вказують на те, що основний акцент ставився не на загальному праві, яке є спільним для всіх Східних Католицьких Церков, а на партикулярному праві, яке може бути відмінним у різних Східних Церквах sui iuris. Особливістю та водночас великою цінністю виголошених доповідей було їх авторство, так як доповідачі, не тільки походять з різних країн, але й належать до різних Східних Католицьких Церков sui iuris та ще й різного юридичного рівня урядування (верховноархиєпископські, митрополича та єпархіальна).
Для того, щоби поділитися своїм досвідом із написання канонічного права в УКУ приїхали єпископ Італо-албанської католицької церкви Джорджіо Ґалларо, професор університету Бабеш-Боляй у Румунії Вілліам Блайзіффер, професор Будапештського університету Петер Шабо та професор Папського Східного інституту в Римі о. д-р. Андрій Танасійчук.
Організатор конференції, професор із канонічного права та викладач УКУ о. Михайло Димид розповів, що сформувати подібну конференцію — важка й копітка справа.
«УГКЦ працює над своїм новим законодавством від 1980 року. Саме тоді синод єпископів створив робочу групу, яка почати працювати над цим питанням. Вони вже видали додаток до Кодексу Канонів Східних Церков, так званого партикулярного права. Проте УГКЦ і надалі роздумує над своїм законодавством, — сказав о. Михайло Димид. — Церква — не закрите гетто й не живе сама по собі. Вона має мати універсальний, Вселенський характер — тому в нас є потреба комунікувати як із православною церквою та й і з римо-католицькою. У Європі існує велика й цікава панорама греко-католицьких церков і кожна з них має свою автономію. У них є свобода законодавчого творення — тому для нас важливо обмінюватися та збагачуватися досвідом».
Гості розповіли про досвід помісного законотворення та трудностей, котрі зустрічають Церкви на цьому шляху. Особливо цінним є те, що доповідачі є не тільки пасивними глядачами такого законотворення, але й приймають у ньому активну участь. Цей факт вплинув на зміст доповідей, а також на дискусії, які слідували після них. Треба сказати, що дискусії були жвавими та інформативними не менше, ніж самі доповіді.
Кафедра пасторального богослов’я, яка є організатором даного заходу, щиро вдячна о. д-ру. Михайлу Димиду та всім іншим, хто долучився до організації конференції. Окрему вдячність хочеться висловити всім доповідачам за їх цікаві і змістовні доповіді, а також всім учасникам конференції, які своєю чисельною присутністю (наприкінці конференції налічувалося понад 70 учасників ) підкреслили важливість та актуальність теми помісного законотворення!
Автори: о.І. Дулиба, Р. Тищенко